Міста, пов’язані з його іменем, розповідають історію…
Сьогодні ми святкуємо свято одного з найпопулярніших та найулюбленіших святих у всьому християнському світі. Святий Миколай шанується в католицьких і православних церквах та в англіканських. Його заступництво було підтверджено багатьма. Навіть різні міста заявляють про нього як про свого власного!
Ви можете помітити, що в різних списках святих святий Миколай ідентифікується як “Св. Микола Міри” або “Св. Микола Бари “. У той час і місці, коли прізвища ще не були спільними, якщо хтось не належав до видатної римської сім’ї, то його прізвищем було місцеве найменування, що відрізняє людей з тим самим ім’ям. Таким чином, ми маємо святого КирилаОлександрійського та святого Кирила Єрусалимського, св. Григорія Назіанського і св. Григорія Нісського.
Дуже часто позначали місце, в якому святий був єпископом, але це не обов’язково було їхнім місцем походження. Наприклад, святий Іриней Ліонський, хоча він був єпископом однієї зі столиць-близнюків Галлії, був родом з Малої Азії.
Тож чому у Святого Миколая є ці два імені? Чи одне – це місце його народження, а інше місто, яким він керував як головний пастир? Ні, все це насправді дивніше!
СвятийМиколай народився в Патарі в Лікії в Малій Азії, але пізніше він був призначений єпископом Міри, міста в тій же провінції. Фактично, джерела 6-го сторіччя його назвали “Миколою Міри в Лікії.(Існує легенда про те, що він дав ляпаса чи вдарив єретика Арія під час Нікейського собору, але це історія на інший раз.) Міра – це його місто, але Барі – не його місце народження?
Навпаки: Барі – це місце спочинку Святого.
Барі, портове місто в Італії на Адріатиці, було ще в ранньому середньовіччі одним ізнайважливіших міст на південному італійському півострові. З цієї причини місто було ціллю для кількох великих держав, що оточували його. Протягом 200 років управління містом перейшло від мусульманського халіфату до Візантії до норманського шляхтича Роберта Гіскара. У 1087 році група норманських дворян і купців з Барі відвідала Міру та монастир, де знаходились мощі святого Миколая. Оскільки Святий Миколай був покровителем моряків і мандрівників, вони хотіли принести зі собою мощі Святого. Хоча вони не діяли у християнський спосіб, однак узяли мощі і повернулися з ними до Барі.
Тут культ Святого виріс. На його честь була побудована базиліка, і відданість йому стала настільки зосереджена в місті, що сам святий став називатися на честь цього міста. Ми бачимо багато посилань на “Святий Микола Бари”.
Ця історія ілюструє правду про всіх святих: вони більше не належать до своїх домівок; вони належать до всієї Церкви. Сам процес канонізації це визнає. Коли диво приписується заступництву людини, ми знаємо, що вони знаходяться на небесах, і ми називаємо їх “благословенними”, але святкування їхнього свята, як правило, обмежується їх рідною країною та прилеглими до неї територіями. Але коли хтось доданий до канону святих, його свято можуть святкувати усі та всюди.
Від Авраама до майбутнього учня Ісуса, який першим хотів попрощатися зі своєю родиною, Писання наводить приклади того, що люди, які покликані Богом, належать насамперед не народу чи навіть родині, а Йому. Вони належать не до Мири або Бари, а до Христа, і тим самим до всіх нас.
Переклад Христини Світлицької
